Home Теми для обговорення Деградація землі Деградація земельних ресурсів та екологічні наслідки
  • Всеукраїнський дитячий екологічний форум «Діти за довкілля: Майбутнє обираємо Ми!»

ВГО "Розвиток та довкілля"

 
Деградація земельних ресурсів та екологічні наслідки

Територія землі - це основа, базис, фундамент життя людини, життєвий простір, на якому людство виникло, розвивається, де протікає його діяльність. Без землі, без території, немає і не може бути взаємодії людей, що складають суспільство, і самого їхнього життя. Захоплення чужої землі - головна мета воєн та інших насильницьких дій, а випадки вигнання народів зі своєї землі, які знає історія, ведуть до винищування людей і загибелі нації. Земля є необхідною матеріальною передумовою процесу праці, одним з його найважливіших речових факторів, виступає головним засобом виробництва в ряді галузей народного господарства і, в першу чергу, в сільському та лісовому господарстві. Особливий напрямок використання землі - це експлуатація її надр.

 
Успіх «зеленої революції» мав і зворотний бік: масштабне сільськогосподарське освоєння земель, широка хімізація та інтенсифікація сільського господарства викликали посилення процесів ерозії, забруднення поверхневих та ґрунтових вод. Масштабне застосування зрошення без суворого дотримання норм поливу на бездренажних меліоративних системах призвело до процесів іригаційної ерозії, вторинного засолення і заболочення ґрунтів, забруднення поверхневих і підземних вод, до обміління річок. Застосування великих доз мінеральних добрив і пестицидів призвело до забруднення води, повітря, землі і відповідно самого продовольства. Це все ціна технічних досягнень XX століття.
 
Сучасні темпи приросту населення і пов'язані з ними темпи виробництва продуктів харчування «диктують» необхідність збільшення орних площ - у розпорядженні сучасного світового сільського господарства знаходиться 1,5 мільярда гектар. Резерви неосвоєних і важкодоступних і малоцінних ґрунтів становлять 1,3 мільярда гектар. За всю історію цивілізації з вини людини втрачено 2 мільярди гектар родючих земель. За останні 50 років темпи щорічних втрат ґрунтових ресурсів перевищили в 30 разів середні історичні темпи і досягли майже 20 мільйонів гектарів. Тим часом при очікуваному зростанні населення планети буде потрібно подвоєння виробництва продовольства. При сучасних темпах втрат за 50 років можна втратити близько одного мільярда гектар з півтора мільярдів, тому замість збільшення посівної площі в 2 рази можна отримати її скорочення в 3 раза.1
 
До скорочення орних земель призводить також їх нецільове використання - відведення земель під міську забудову, промислові підприємства, транспортні магістралі.
 
Якщо прийняти за 100% усі деградовані землі, то найбільший «внесок» у зміну ґрунтового покриву вносить водна та вітрова ерозія, хімічна деградація і фізична деградація. Основними причинами деградації ґрунтів є:
перевипасання (35%);
зведення лісів (30%);
сільськогосподарська діяльність (27%);
надмірна експлуатація рослинного покриву (7%);
промислове виробництво (1%).
 
Від деградації ґрунтів страждають переважно бідні верстви населення, які не мають можливості вести високотехнологічне сільське господарство. Ерозія - це природний процес, обумовлений змивом верхніх горизонтів ґрунту переважно зливовими опадами. Але при освоєнні території масштаби ерозії різко зростають - вона стає найбільшим «пожирачем» орних і пасовищних угідь.
 
Причинами ерозії є перевипасання або низький рівень землеробства. Оранка або витоптування худобою зімкнутої дернини «оголює» грунт і робить верхній ґрунтовий шар вразливим як для вітру, так і води. У результаті дії води і вітру відбувається механічне знищення верхнього родючого приповерхневого гумусово-акумулятивного горизонту, відновлення якого триває десятками і сотнями років. Разом з гумусовим субстратом виносяться та поживні елементи, приводячи до загального виснаження і збіднення ґрунтового покриву.
 
Розведення людиною домашніх кіз призвело до зникнення лісів в Північній Африці, Сирії, Лівані і в багатьох інших країнах. Кози з незвичайною швидкістю винищили всю деревну і трав'яну рослинність і буквально «вибили» копитами весь приповерхневий шар ґрунту, перетворивши мальовничі ландшафти в пустельні. На схилах гір і горбів, які залишилися без дернового «стримуючого» ґрунтового горизонту, почалися процеси ерозії, що збільшують зміну екосистем. У деяких країнах, наприклад, у Новій Зеландії і на Кіпрі з'явилися навіть «антікозині» закони, де зазначено: «Навіть єдина коза, що залишилася на волі, представляє національну небезпеку!».
 
Найбільш схильний до  водної ерозії ґрунтовий покрив тропічних районів світу через зливний характеру дощів. Атмосферні опади зумовлюють площинний змив верхніх горизонтів ґрунтового субстрату, а зливні дощі, руйнуючи всю ґрунтову товщу, призводять до утворення промоїн, вибоїн, ярів. І навіть у високорозвинених країнах ерозія до цих пір залишається в списку головних екологічних загроз. Так, в США: за останні 150-170 років було втрачено близько 100 мільйонів гектар ріллі, і аж до останнього часу щорічні втрати від ерозії становили до 200 тисяч гектар земель. Але воістину приголомшуючими є масштаби ерозії в країнах, що розвиваються: якщо в середньому з 1 гектара ріллі в США змивається близько 9,6 тонн родючого субстрату, то в Індії - 75 тонн з 1 гектара, в Китаї - до 251 тонни, а в гірських районах Еквадору - до 564 тонн. Особливо сильно розвивається ерозія в горах, де з крутих схилів буквально на очах змивається цілющий дрібнозем, перетворюючи їх в голі скелі.
 
На територіях з недостатнім атмосферним зволоженням більш розвинена вітрова ерозія. Кількість видуваємого ґрунтового субстрату в окремих випадках може досягати 100 тонн з 1 гектара і більше. Ступінь прояву вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, гранулометричного складу ґрунтового субстрату, проективного покриття рослинних угруповань та інших факторів. Так, на породах легкого гранулометричного складу вже при слабкому вітрі починається «видування» ґрунтового субстрату і перенесення його з пиловими бурями на величезні відстані.
 
Одним з головних наслідків ерозійних процесів стало опустелювання. Більшість пустель та напівпустель Центральної та Передньої Азії, Північної Африки зобов'язані своїм походженням кочівникам-скотарям, що населяли колись ці території. Так, витоптування дернини незліченними стадами овець та кіз призвело до ерозії і різкого зниження водоутримуючей здібності у ґрунтів. Необоротна деградація ґрунтів погіршувалася вирубкою лісів і чагарників.
 
У результаті цих процесів великі масиви тропічних і чагарникових саван, трав'яних та чагарникових співтовариств Середземномор'я, Південної Африки, південної Каліфорнії, Чилі, колись придатні для сільського господарства, деградували до стану штучних пустель. Так, збільшилися площі пустель Атаками, Тар, Наміб і інших. Найбільш яскравим і сумним прикладом опустелювання є південна частина Сахари - Сахель, де населення в 2,5 рази перевищує рівень, допустимий для землекористування без подальшої інтенсифікації сільського господарства.
 
При збереженні існуючих темпів руйнування земель прогнози невтішні: процеси опустелювання можуть торкнутися укладу життя більше 1 мільярда людей, що проживають в Північній Африці, Середній і Південно-Східної Азії, Австралії.
 
У посушливих зонах врожайність сільськогосподарських культур прямо залежить від кількості вологи, що надходить у ґрунт, і на цих територіях здавна застосовувалося штучне зрошення. В умовах низького рівня землеробства неконтрольована подача води і відсутність дренажу призводять до підняття рівня мінералізованих ґрунтових вод. Коли рівень вод досягає критичної глибини, починається інтенсивне накопичення в ґрунті солей за рахунок процесів випаровування. У результаті сільськогосподарські ґрунти перетворюються на солончаки. Інша причина засолення - зрошення ґрунтів мінералізованими водами. Крім цього, через недотримання норм поливу і різкого надлишку вологи на полях можуть виникати процеси заболочування, що виводять продуктивні ґрунти із сільськогосподарського обороту.
 
Безконтрольне зростання кількості промислових і побутових відходів у другій половині минулого століття призвело до забруднення всіх компонентів біосфери. Наприклад, в Росії накопичилося стільки відходів, що на кожного жителя, включаючи новонароджених, їх доводиться по 500 тонн
Ґрунти беруть на себе більшу частину забруднювачів, частково закріплюючи їх у ґрунтовому субстраті, частково змінюючи і включаючи в кругообіг і міграційні потоки. Найбільш поширені забруднювачі ґрунтів - мінеральні добрива, пестициди і гербіциди, що застосовуються для отримання високих врожаїв, важкі метали, осідає на поверхні ґрунту навіть у віддалених від промислових центрів територіях, нафта і нафтопродукти, що потрапляють в екосистему при видобутку, переробці та транспортуванні вуглеводнів і так далі .
 
Так, надмірна кількість добрив, внесених у грунт, призводить до забруднення водойм, а застосування отрутохімікатів на полях, спрямоване проти шкідників і бур'янів, сприяє загибелі багатьох інших живих організмів. Оскільки процес розкладання багатьох з цих речовин тривалий і становить десятки років, в результаті вони накопичуються в ґрунті в кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації. Мігруючи з внутрішньогрунтовими і природними водами, стійкі отрутохімікати здатні поширюватися на великі відстані. Так, широко відомі наслідки впливу інсектициду ДДТ3, застосовуваного проти комарів, сарани, шкідників бавовни, соєвих бобів, арахісу, за створення якого швейцарський хімік Поль Мюллер в 1948 році отримав Нобелівську премію. Після того, як наявність цього стійкого органічного забруднювача стали фіксувати навіть у материнському молоці і в крові пінгвінів Антарктиди, його виробництво заборонили.
 
Іншими поширеними забруднювачами ґрунтів є важкі метали та інші токсичні мікроелементи, які утворюються в аномальних концентраціях близько промислових центрів, міст і уздовж крупних транспортних магістралей. Техногенні аномалії мають радіус від кількох кілометрів до декількох десятків кілометрів. Як і багато інших забруднювачі, важкі метали мають здатність накопичуватися, формуючи техногенні геохімічні аномалії. Небезпека виникли аномалій полягає в тому, що в результаті забруднення ґрунтів і рослинності відбувається забруднення продуктів харчування, питної води.
 
Найбільш небезпечним забруднювачем ґрунтів є радіонукліди. Радіоактивне забруднення ґрунтів відбувається в результаті ядерних вибухів, аварійних викидів на підприємствах атомної промисловості, захоронення ядерних відходів.
 
Зупинити надмірну втрату верхнього шару ґрунту на Землі - завдання не з легких. Але людство не може дозволити собі втрати такого природного багатства.