Home Теми для обговорення Зелена економіка Зелена економіка (Стаття №2)
  • Всеукраїнський дитячий екологічний форум «Діти за довкілля: Майбутнє обираємо Ми!»

ВГО "Розвиток та довкілля"

 
Зелена економіка (Стаття №2)

Світова фінансово-економічна криза спонукає держави світу до необхідності вирішення питання підвищення ефективності використання ресурсів, розвитку нових екологічно орієнтованих галузей і видів діяльності, впровадження «зелених технологій» – тих змін, які дозволять забезпечити гармонійне узгодження економічного, соціального і екологічного розвитку і стануть каталізатором зростання глобальної економіки.

Концепція «зеленої економіки», ініційована Програмою ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП)1, пропонує спрямувати зусилля та інвестиції на ключові економічні сектори (промисловість, збалансоване сільське господарство, лісову промисловість, відновлювальну енергетику, водопостачання, транспорт, управління відходами та екологічно чисте будівництво), дбаючи водночас і про стимулювання економічного розвитку, створення робочих місць та подолання бідності, та про скорочення викидів парникових газів, ощадливіше використання природних ресурсів та зменшення обсягів відходів.

Міжнародний досвід свідчить, що країни світу використовують різні інструменти «зеленої економіки» в своїй національній політиці та стратегіях розвитку. Інвестування в охорону довкілля є важливим елементом багатьох пакетів заходів зі стимулювання економіки. Найбільший обсяг «зелених» інвестицій у рамках екологічно-орієнтованих заходів, передбачених державними пакетами дій з відновлення економіки, припадає на Китай (22300 млн. євро), Японію (12300 млн. євро), Республіку Корею (9300 млн. євро), Францію (5700 млн. євро), Данію (700 млн. євро), Бельгію (118,8 млн. євро)2.

Республіка Корея була першою країною, яка оголосила реалізацію концепції «зеленого» зростання як національну стратегію. Стратегія націлена на збереження масштабів продуктивної економічної діяльності при мінімальному використанні енерго- та інших ресурсів, зведення до мінімуму навантаження на довкілля всіх використовуваних видів енергії і ресурсів і вживання заходів для перетворення інвестицій в природоохоронну діяльність у рушійну силу економічного зростання.
У 2008 р. у Південній Кореї було проголошено новий «зелений» курс розвитку держави. У січні 2009 р. уряд Південної Кореї прийняв програму заходів із забезпечення «зеленого» зростання економіки, що передбачає інвестиції у розвиток відновлювальних джерел енергії (1,8 млрд. дол. США), залізниць (7,01 млрд. дол. США), створення автомобілів з низьким рівнем викидів (1,8 млрд. дол. США) і енергоефективних будівель (6,19 млрд. дол. США), раціональне використання водних ресурсів і переробку відходів (13,89 млрд. дол. США).
У липні 2009 р. програму було розширено за рахунок прийняття п’ятирічного плану розвитку «зеленої» економіки (2009–2013 рр.), який розділено на три основні блоки.
У рамках першого блоку виділяється 44,3 млрд. дол. США на заходи з боротьби із змінами клімату і забезпеченню енергетичної незалежності. Серед них — скорочення викидів в атмосферу, зростання лісів, використання енергії води, вітру, сонця та біологічних відходів, перехід на енергоефективні лампочки.
Другим блоком передбачено фінансування у розмірі 22,3 млрд. дол. США на розвиток «зелених» технологій та їх впровадження у промисловості. Серед перспективних напрямів — застосування ІТ-технологій, розвиток водневої енергетики, створення фотоелементів і світлодіодів, уловлювання та збереження CО2.
Третій блок заходів спрямовано на поліпшення рівня життя (21,7 млрд. дол. США). Цей напрям включає створення «зелених» міст, більш екологічних машин, розвиток транспорту, будівництво понад 3 тис. км. велосипедних доріжок, доступ до чистої води.
Очікується, що реалізація плану «зеленого» зростання призведе до збільшення виробництва на 140–160 млрд. дол. США і забезпечить створення понад 1,5 млн. робочих місць.
Надвисокі темпи зростання економіки КНР призводять до збільшення навантаження на довкілля. Тому, на думку експертів, у найближчі 10 років Китай досягне меж розвитку в рамках традиційних технологій і буде вимушений перейти на «зелені» технології.
Китай ще в 1994 р. опублікував Білу книгу «Народонаселення, довкілля і розвиток Китаю в XXI ст.», у якій сформульовано ідею «створення моральної норми співіснування нової людини і природи». Напрямами стратегії сталого розвитку держави визначено:
 • до 2030 р. – досягти нульового приросту населення;
 • до 2040 р. – вийти на нульовий приріст споживання природних ресурсів;
 • до 2050 р. – зупинити деградацію довкілля3.
Новий поштовх для екологізації економічного розвитку Китаю надала сучасна фінансово-економічна криза. Китай виявився лідером за розміром «зеленої» складової національного пакету антикризових заходів (33,4% від загальної суми); кошти планується спрямувати на будівництво високошвидкісних залізниць, модернізацію мереж електропередач, вдосконалення систем водопостачання і водоочистки, переробку та захоронення відходів.
Уряд КНР затвердив Рамкове законодавство на підтримку «зеленого» зростання, включаючи Закон про циклічну економіку (набув чинності у січні 2009 р.), Закон про відновлювальні джерела енергії, який збільшує капітальні вкладення для розвитку нових і відновлювальних джерел енергії в таких галузях, як гідроенергетика, сонячна енергія, біогаз та інші низьковуглеводневі джерела енергії в сільських районах (набрав чинності в січні 2006 р.), поправку до Закону про збереження енергії (набрала чинності з квітня 2008 р.).
В останні 30 років Японія приділяла особливу увагу енергозберігаючим технологіям, щоб у результаті стати однією з найбільш енергоефективних націй у світі з найнижчими викидами CО2 по відношенню до ВВП.
На даний час основною ідеєю «зеленої економіки» в Японії є «зелений розвиток» урбанізованих територій міст. У рамках економічних заходів по стимулюванню економіки передбачено виділення 1,7 млрд. дол. США на будівництво будинків з використанням енергозберігаючих технологій, 1,3 млрд. дол. США – на збільшення внутрішнього виробництва екологічної продукції. Наразі інвестори як з корпоративного, так і з приватного секторів активно вступають на шлях «зеленої» нерухомості. Розвивається усвідомлення, що екологічна нерухома власність має вищу цінність, забезпечує вищий прибуток у майбутньому та нижчі ризики порівняно з традиційною нерухомістю.
Наприклад, в Японії розроблено проект екологічно чистого житлового будинку з саморегулюючою системою електропостачання і опалювання. Новинка ринку індивідуального житлового будівництва створена відомою будівельною компанією Sekisui House у співробітництві з крупним газовим підприємством Osaka Gas.
Експлуатація такого «будинку майбутнього», за оцінкою ініціаторів проекту, дозволить знизити щорічний викид шкідливих парникових газів на 80%. Його високу ступінь екологічності забезпечать комбінація встановлених на даху сонячних панелей, а також спеціальних паливних елементів і накопичувачів електроенергії. Така автономна система за допомогою електронних приладів здатна цілодобово забезпечувати будівлю електрикою незалежно від умов погоди.
Як показала пробна експлуатація в префектурі Кіото прототипу двоповерхового котеджу загальною площею 150 кв. м, застосовані у ньому «зелені технології» дозволяють скоротити щорічний викид вуглекислого газу на п’ять тонн.
Також найближчими роками уряд Японії планує виділити 209 млрд. єн (1,72 млрд. дол. США) на допомогу автовиробникам, що розроблюють нові «зелені» технології. Зокрема, уряд субсидуватиме виробництво електробатарей і двигунів на паливних елементах.
У США в антикризовому плані зі стимулювання національної економіки (так званому Плані Б. Обами) передбачено довгострокове інвестування у розвиток «зелених технологій» і альтернативної енергетики. На розвиток відновлювальних джерел енергії виділено 150 млрд. дол. США (19% від загального обсягу антикризового фінансування) впродовж наступних 10 років. До 2013 р. їх частка в енергетичному балансі США має становити 10%. Крім того, передбачається здійснення аукціонів серед компаній з купівлі лімітів на викиди шкідливих газів. Кошти від аукціонів підуть на фінансування розробок в сонячній, вітряній та інших видах альтернативної енергетики. Очікується, що до 2050 р. викиди вуглекислого газу мають бути на 80% нижче за рівень 1990 років.
У Європейському Союзі прийнято пан’європейський План відновлення економіки, яким передбачено вливання допомоги у розмірі 400 млрд. євро на підвищення купівельної спроможності, стимулювання економічного зростання і створення робочих місць. Планом відновлення економіки передбачається прийняття низки екологічно-орієнтованих заходів, зокрема по боротьбі із зміною клімату, в галузі енергоефективності, чистих технологій, підвищення екологічно-орієнтованих професійних знань і підтримки екологічно-орієнтованої продукції. Крім того, багато держав-членів ЄС розробили національні плани відновлення економіки. Головними «зеленими» заходами, які передбачено цими планами відновлення, є заходи в галузі енергоефективності, використання відновлювальних джерел енергії, розвитку транспортної інфраструктури і системи здавання в брухт автомобілів.
У Великобританії задекларовано розвиток економіки з низьким рівнем викиду двоокису вуглецю і «зеленими технологіями» як стратегію національного розвитку. Зокрема, оприлюднені «зелені» проекти, націлені на створення 100 тисяч робочих місць у будівництві шкіл, лікарень і залізниць.
Крім того, попри безпрецедентне скорочення бюджетних витрат у рамках антикризової політики, канцлер Казначейства Великобританії Дж. Осборн заявив про пріоритетність максимального збереження «зелених» проектів. Насамперед, йдеться про створення Банку «зелених» інвестицій (Green Investment Bank), на який у бюджеті країни закладено 1 млрд. фунтів стерлінгів. Дж. Осборн наголосив на тому, що дослідження й технологічні інновації допоможуть країні досягти одну з головних цілей – здійснювати боротьбу зі змінами клімату, і створити робочі місця в сфері екологічного виробництва.
Російська Федерація. Серед останніх документів, які забезпечують рух РФ на шляху сталого розвитку і «зелених» технологій, слід зазначити Укази Президента РФ від 4.06.08 р. «Про деякі заходи по підвищенню енергетичної і екологічної ефективності російської економіки», від 12.05.09 р. «Про стратегію національної безпеки РФ до 2020 р.» і ФЗ від 23.11.09 р. «Про енергозбереження і про підвищення енергетичної ефективності».
У Стратегії національної безпеки зазначено, що стратегічними цілями забезпечення екологічної безпеки і раціонального природокористування є: збереження природного довкілля і забезпечення його захисту, ліквідація екологічних наслідків господарської діяльності за умов зростаючої економічної активності та глобальних змін клімату. Основними напрямами інститутів громадянського суспільства і сил національної безпеки названі створення умов для впровадження екологічно безпечних виробництв, пошук перспективних джерел енергії, задоволення потреб населення у водних і біологічних ресурсах.
Згідно з Указом Президента «Про деякі заходи по підвищенню енергетичної і екологічної ефективності російської економіки», в найближчі кілька років мають бути розроблені проекти законів, які передбачають економічні механізми для впровадження енергозберігаючих і екологічно чистих технологій, а також відповідальність господарюючих суб’єктів за недотримання нормативів допустимої дії на довкілля. Зокрема, Міністерство природних ресурсів планує підняти штрафи для екологічно шкідливих виробництв у 2,3 разу до 2011 р. і в 3,4 разу — до 2016 р. Відомство також планує до 2012 р. розробити федеральну цільову програму «Екологічна безпека Росії».
У рішеннях багатьох зустрічей високого рівня звучать заклики перейти до «зеленої економіки». Наприклад, у Декларації про екологічно чисте зростання, прийнятій ОЕСР у червні 2009 р.4, міністри низки країн виразили рішучість нарощувати свої зусилля щодо подальшої реалізації стратегій «зеленого» зростання і заохочення «зелених» інвестиції, а також стійкого регулювання природних ресурсів.
Питання «зеленого» зростання як стратегії сталого розвитку для Азії та Тихоокеанського регіону обговорювалися на 6-й Конференції Міністрів довкілля і розвитку Азіатсько-тихоокеанського регіону (27.09.2010 р. – 2.10.2010 р., м. Астана, Казахстан). На конференції були прийняті Астанінська Декларація міністрів охорони довкілля, Регіональний план здійснення в цілях сталого розвитку в Азіатсько-тихоокеанському регіоні на 2011–2015 рр., а також підтримана ініціатива Казахстану «Зелений міст», метою якої є сприяння створенню партнерства між Європою, Азією і Тихоокеанським регіоном, яке розробить схеми переходу від поточних моделей розвитку до концепції «зеленого» зростання.
На Конференції ООН зі сталого розвитку, яка пройде на вищому рівні в Бразилії у 2012 р. («Ріо+20»), однією з двох центральних тем конференції буде «зелена економіка в контексті сталого розвитку та викорінення бідності».
В Україні необхідність розробки та впровадження політики екологічно-сталого розвитку на основі «зеленого» зростання викликана як міжнародними зобов’язаннями, так і внутрішніми соціально-економічними й екологічними реаліями.
Україна посідає одне з перших місць у світі за рівнем споживання природних благ на одиницю ВВП. Так, на одиницю ВВП витрачається майже тонна природних ресурсів, тоді як у США – 3 кг. Загальне енергоспоживання на одиницю ВВП в Україні в 1,8 разу більше, ніж в РФ, в 3,5 разу більше, ніж в Польщі, в 8,3 разу вище, ніж у країнах Європи; за останні 20 років енергоємність одиниці ВВП України збільшилась майже вдвічі. Попри скорочення виробництва за останні 10 років, відбулося збільшення частки викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище на одиницю виробленої продукції5.
Економіка України неконкурентоспроможна внаслідок енергоємності та ресурсовитратності, тому необхідна її екологізація – перехід на відновлювальні джерела енергії, впровадження «зелених» технологій і раціональний підхід до використання ресурсів. Доцільним є об’єднання економічної та екологічної складової соціально-економічних реформ на національному, регіональному та місцевому рівнях, практичне врахування екологічних факторів безпосередньо у процесі господарської діяльності. Для цього необхідно:
 * стимулювання зацікавленості господарюючих суб’єктів у впровадженні маловідходних і ресурсозберігаючих технологій, у випуску екологічно чистих («зелених») товарів, поширенні екологічного менеджменту;
 * модернізація житлово-комунального господарства України із впровадженням енергозберігаючих технологій у приватному секторі;
 * перехід на енергозберігаючі технології бюджетного сектора;
 * підвищення інноваційної активності промислових підприємств, розробка і застосування програм системного впровадження інновацій з метою зниження енерго- та ресурсоємності промислового виробництва;
 * посилення технічного контролю, введення сучасних систем якості, сертифікації продукції і виробництва, удосконалення системи стандартизації та метрології на основі міжнародних норм ISO 9000, 9001 та розширення сфери дії міжнародних екологічних стандартів серії ISO 14000;
 * створення реєстру підприємств та їх ранжирування за обсягами викидів шкідливих речовин, енерго- та ресурсоємністю та іншими видами впливу на навколишнє середовище;
 * проведення моніторингу впливу підприємств на навколишнє середовище, у т. ч., із залученням громадських організацій;
 * забезпечення поліпшеного доступу до кредитних ресурсів підприємствам, які здійснюють заходи щодо зниження тиску на навколишнє середовище від своєї виробничої діяльності;
 * збільшення використання альтернативних джерел енергії у приватній та державній промисловості, їх розвиток;
 * впровадження стратегічних державних програм із підтримки «зеленої» економіки;
 * створення стратегічних державних програм з підтримки зменшення промислового забруднення атмосфери та найбільш ефективному використанню коштів, отриманих Україною в рамках квот Кіотського протоколу;
 * впровадження нових технологій утилізації та переробки відходів;
 * зменшення транспортного забруднення повітря шляхом впровадження жорстких критеріїв до існуючих видів палива та впровадження альтернативних видів палива (біопаливо, електрична та сонячна енергія);
 * прийняття Закону України «Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року».